2. Органiзацiйно-правове забезпечення впровадження господарського розрахунку i рентабельностi

1. Головне призначення правосубєктностi сiльськогосподарського пiдприємства, акцiонерного товариства i селянського (фермерського) господарства як пiдприємцiв i

юридичних осiб полягає в органiзацiйно-правовому управлiнському забезпеченнi розвитку сiльського господарства, ефективної їхньої виробничо-господарської (економiчної) дiяльностi.

вартiсть, собiвартiсть, господарський розрахунок, рентабельнiсть, прибутковiсть. Названi категорiї є економiчними методами, за допомогою яких можливо здiйснювати рацiональне i

ефективне будь-яке господарювання взагалi, доцiльною є сама пiдприємницька дiяльнiсть i ведення кожної iз галузей

сiльського господарства.

Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприємств, акцiонерних товариств, селянських (фермерських) господарств провадиться на засадах оптимального

господарського розрахунку. Останнiй становить собою економiчний метод господарювання, з допомогою якого реалiзується рацiональне i цiльове використання знарядь i засобiв

сiльськогосподарського виробництва, впроваджуються сучаснi форми органiзацiї працi) найновiшi технологiї, новi сорти

сiльськогосподарських культур та племiнного тваринництва,

забезпечується просте i розширене вiдтворення. Вiд рiвня господарського розрахунку у господарствi залежать економiчний

i соцiальний стан працiвникiв сiльського господарства, їхня

матерiальна зацiкавленiсть у подальшому розвитку свого пiдприємства i товариства, розмiри винагороди за вкладену працю членiв колективно-кооперативних пiдприємств ВСГК, селянського (фермерського) господарства. В цiлому ж стан господарського розрахунку має безпосереднє вiдношення до

рентабельностi i прибутковостi господарства як мети пiдприємницької дiяльностi кожного конкретного господарюючого

субєкта.

350

Роздiл XVI

кожного виду вироблюваної сiльськогосподарської продукцiї

або ж виду продуктiв переробних пiдприємств.

2. Господарський розрахунок охоплює використання науково-обгрунтованих обсягiв робочої сили, рацiонального

використання спецiалiстiв, високоврожайних сiльськогосподарських культур, високопродуктивного тваринництва. Господарський розрахунок спрямований на забезпечення використання найсучаснiших засобiв транспортування сiльськогосподарської продукцiї, засобiв її зберiгання i схоронностi,

своєчасного i економiчно вигiдного збуту виробленої продукцiї, продуктiв її перероблення та iн.

Економiчна ефективнiсть господарського розрахунку перебуває у прямiй залежностi вiд собiвартостi складової частини (компонентiв) виробництва кожного з видiв сiльськогосподарської продукцiї чи видiв продуктiв переробки. Поняття

собiвартостi охоплює вартiсть працi i засобiв на одиницю

продукцiї, вона визначається з урахуванням як виробничих

затрат, так i затрат, що виникають в результатi її реалiзацiї.

При визначеннi виробничої собiвартостi продукцiї включаються всi затрати виробника, повязанi з виробництвом продукцiї. При цьому використовується поняття калькуляцiї, як

засiб визначення собiвартостi продукцiї або одиницi робiт.

Залежно вiд економiчної природи затрати обєднуються в однорiднi групи - статтi затрат i розмежовуються на простi i

комплекснi.

При визначеннi собiвартостi сiльськогосподарської продукцiї i продукцiї вироблюваної колективно-кооперативними

i державними пiдприємствами, акцiонерними товариствами i

селянськими (фермерськими) господарствами першорядним

є питання про таку складову собiвартостi сiльськогосподарської продукцiї як вартiсть земельних угiдь, без яких таке виробництво взагалi неможливе. Протягом багатьох рокiв господарювання колгоспiв i радгоспiв при визначеннi вартостi

вироблюваної ними сiльськогосподарської продукцiї вартiсть

земель не враховувалась, вона не бралась до уваги при визначеннi цiни на усi види сiльськогосподарської продукцiї, предметiв її переробки на продукти харчування, а також як сировини для легкої промисловостi.

У теоретичному i практичному вiдношеннi при вирiшеннi

питання про собiвартiсть сiльськогосподарської продукцiї не

має значення форма власностi i право власностi на земельнi

Правове регулювання виробнино-господарськоi дiяльностi СГЛ-- 351

дiлянки, що належали i належать нинi КСГП, ДСГП, ВСГК,

АСГТ, селянським (фермерським) господарством i власникам

приватних пiдсобних господарств.

угiдь при визначеннi вартостi сiльськогосподарської продукцiї

є неможливим без визнання землi товаром, тобто обєктом

права купiвлi-продажу i права закладу при одержаннi кредиту.

При застосуваннi господарського розрахунку i використаннi

економiчної категорiї собiвартостi i рентабельностi є реально

можливим, доцiльним i суспiльне необхiдним використання

вартостi землi як засобу сiльськогосподарського виробництва.

Лише за цiєї умови господарський розрахунок стане повним i

неформальним.

У виробничо-господарськiй дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств значне мiсце належить мясо-молочному

тваринництву. Протягом багатьох рокiв воно забезпечувало

потреби країни у цих продуктах харчування. Йому належить

важлива роль у господарському розрахунку пiдприємства, у

визначеннi собiвартостi цього виду продукцiї, рентабельностi

тваринницьких ферм. Як i в попереднi роки, а особливо за сучасних умов наведенi питання є надзвичайно складними як

для кожного пiдприємства, так i для всiєї тваринницької галузi. Перш за все звертає на себе увагу невiдповiднiсть мiж собiвартiстю виробництва молока i мяса i цiнами, за якими

КСГП, ВСГК, ДСГТ, ДСГП реалiзують цi продукти; невiдповiднiсть мiж цiнами, за якими господарства закуповують комбiкорми; виходячи iз сучасних цiн на пально-мастильнi матерiали для господарства є значними витрати на виробництво

власних кормiв для худоби. Внаслiдок таких обставин у значнiй частинi господарств тваринницька галузь є збитковою,

про її рентабельнiсть, а тим бiльше про прибутковiсть i говорити не доводиться.

Негативний вплив на реалiзацiю господарського розрахунку, собiвартiсть вироблюваної сiльськогосподарської продукцiї мають цiни на мiнеральнi добрива, отрутохiмiкати, пестициди, вартiсть агрохiмiчного i ремонтно-технiчного обслуговування пiдприємств.

Сучасне скрутне економiчне становище сiльськогосподарських пiдприємств призвело до порушення вимог аграрного

законодавства стосовно оплати працi членiв КСГП, як тих,

що iснують з часу колективiзацiї, так i тих, що створенi на ба

352 Роздiл ХУГ

зi радгоспiв. У переважнiй бiльшостi КСГП оплата працi є

низькою, видається не регулярно, з великою затримкою.

господарського розрахунку у пiдприємствi i рентабельностi

галузей сiльського господарства i пiдприємства в цiлому.

3. У значнiй чистинi колгоспiв України ще в роки, що передували проголошенню її незалежностi, був поширений прогресивний досвiд внугрiшцьобригадного господарського розрахунку. За цих умов виробничо-господарський структурний

пiдроздiл користувався майном на засадах права повного господарського вiдання, мав вiдповiдний склад працiвникiв, якi,

будучи членами колективного пiдприємства, становили особовий склад цього пiдроздiлу, їм належали вiдповiднi права

органу, самоврядування. Мiж виробничими структурними

пiдроздiлами вiдбувались вiдповiднi виробничо-господарськi

стосунки, застосовувалась система розрахункiв чеками.

На вiдмiну вiд самих субєктiв пiдприємництва (колективних сiльськогосподарських пiдприємств, спiлок селян, акцiонерних товариств, державних сiльськогосподарських пiдприємств тощо) як юридичних осiб, що дiють на засадах повного

госпрозрахунку, їхнi структурнi виробничi пiдроздiли господарюють на принципах внутрiшньогосподарського розрахунку. Вони використовують рiзнi його форми, правове закрiплення яких залежить вiд юридичного статусу госпрозрахункової ланки. В основi останнього лежать повноваження правосубєктностi, яка характеризує госпрозрахункову ланку у

сферi виробничо-господарських вiдносин. Структурнi виробничi пiдроздiли господарюють на принципах внутрiшньогосподарського розрахунку, який доповнює повний госпрозрахунок. Вiн обєднує планування та облiк, оперативний контроль i аналiз, матерiальну заiнтересованiсть i вiдповiдальнiсть

за певну дiлянку роботи. Його впровадження забезпечує органiзацiйно-господарську самостiйнiсть при виробництвi продукцiї, пiдвищеннi її якостi та зниженнi собiвартостi, розподiлi доходiв, використаннi внутрiшнiх резервiв виробництва,

порiвняннi затрат i результатiв виробництва, створеннi для

всiх госпрозрахункових ланок однакових економiчних умов.

4.

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 353

дарський розрахунок, затвердженого загальними зборами i

членiв колективного сiльськогосподарського пiдприємства

(зборами його уповноважених), директором радгоспу або керiвником iншого сiльськогосподарського пiдприємства. Це

Положення за своїм змiстом належить до локальних правових

актiв.

Основою господарської дiяльностi структурних виробничих пiдроздiлiв сiльськогосподарських пiдприємств є рiчнi

госпрозрахунковi виробничi завдання, якi розробляються одночасно з рiчними поточними планами їх економiчного i соцiального розвитку. Правлiння колективних сiльськогоспоцiiрських пiдприємств або керiвники iнших сiльськогосподарських пiдприємств на договiрних засадах забезпечують їх необхiдними матерiально-технiчними засобами, закрiплюють за

ними земельнi дiлянки, трактори, iншу сiльськогосподарську

технiку, робочу i продуктивну худобу тощо.

Розрахунковi операцiї мiж учасниками внутрiшньогосподарських вiдносин рекомендується здiйснювати за допомогою

розрахункових чекiв. Суть цих вiдносин полягає в тому, що

надання послуг одним госпрозрахунковим структурним виробничим пiдроздiлом iншому, в тому числi передавання виробленої продукцiї та iнших матерiалiв з пiдроздiлу в пiдроздiл або правлiнню колективного сiльськогосподарського пiдприємства здiйснюється за допомогою розрахункових чекiв, в

яких зазначається, кому, за що i на яку суму їх видано. Чеки

призначенi для оперативного облiку затрат на продукцiю i виконання робiт. Не виключається можливiсть застосування замiсть внутрiшньогосподарських розрахункових чекiв розрахункових знакiв - своєрiдних внутрiшньогосподарських грошей. Останнi, як i чеки, використовують як засiб плати при

внутрiшньогосподарському обiгу матерiальних засобiв i коштiв. Така практика забезпечує формування у трудового колективу в цiлому i в кожного працiвника окремо почуття повновладного господаря колективного надбання.

Виробничi структурнi госпрозрахунковi пiдроздiли мають

змогу в межах пiдприємства самостiйно розпоряджатися не

тiльки засобами виробництва, а й одержуваною продукцiєю.

В окремих випадках господарство може на договiрних засадах

передавати таким трудовим колективам право самостiйно

реалiзовувати вироблену ними продукцiю (роботи, послуги),

використовувати одержанi прибутки, у тому числi для оплати

12 В.

354

Роздiл XVI

працi, сплати податкiв i вiдрахувань до державного фонду соцiального страхування, а також вiдкривати рахунки в установах банкiв чи фiнансово-розрахункових центрах.

Впровадження внутрiшньогосподарського розрахунку передбачає матерiальне заохочення працiвникiв виробничих

пiдроздiлiв вiдповiдно до результатiв їхньої працi. Одночасно

вони несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за порушення технологiї та збiльшення собiвартостi продукцiї. Саме тому широке впровадження внутрiшньогосподарського розрахунку

сприяє значному пiднтцснню ефективностi аграрного виробництва та матерiальної заiнтересованостi членiв пiдприємств,

учасникiв i працiвникiв акцiонерних товариств (пiдприємств)

у результатах своєї працi.

Складниками повного госпрозрахунку сiльськогосподарського пiдприємства є самоокупнiсть та самофiнансування.

Економiчнi закони вимагають, щоб виробничо-господарська

дiяльнiсть здiйснювалася на засадах не тiльки покриття затрат

власними доходами, а й одержання коштiв, необхiдних для

забезпечення розширеного вiдтворення цього пiдприємства.

Це необхiдна умова конструювання ринкових вiдносин, всебiчного застосування засад пiдприємництва, здiйснення виробничо-господарської дiяльностi таким чином, щоб кожна

галузь була прибутковою i лише вiд цього залежала матерiальна заiнтересованiсть працiвникiв1.