1. Характеристика дерхавно правового регулювання сiльського господарства

1. Україна - аграрно-промислова держава, а це зумовлює

суспiльну необхiднiсть вiдповiдного державно-правового регулювання сiльського господарства, обсягового аграрного законодавства та сучасної системи органiв державного управлiння цiєю першорядною галуззю народного господарства.

Саме вона виробляє продукти харчування, сiльськогосподарську сировину для легкої промисловостi.

аграрної полiтики держави та забезпечення її реалiзацiї. Остання зумовлена суспiльною потребою вiдповiдного законотворчого i нормативно-правового закрiплення та належного

правозастосування в цих ланках державних владних i виконавчих структур, усiй системi колективних, державних i приватних товаровиробникiв та пiдприємцiв.

Державно-правове регулювання сiльського господарства

становить собою сукупнiсть заходiв щодо визначення системи органiв державного управлiння, якi вiдають цiєю складовою народного господарства, прийняття i належного виконання аграрних законiв i нормативно-правових актiв про

сiльське господарство, закрiплення кола повноважень (компетенцiї) цих органiв. Державне регулювання сiльського господарства охоплює систему державних iнспекцiй i контролю

за дiяльнiстю колективних, державних, приватних товарови

Докладнiше про сутнiсть сучасної аграрної полiтики див.: Сучасна аграрна полiтика України: Проблеми становлення / За рсд. академiкiв УААН Саблука П. Т. та Юрчишина В. В. - К., 1996.

Державно-правове регулювання сiльського господарства 191

робникiв, а також визначення кола i правосубєктностi сiльськогосподарських державних i колективних пiдприємств,

установ, органiзацiй, дiяльнiсть яких здiйснюється з участю

державно-правового регулювання сiльського господарства.

Державно-правовому регулюванню пiдлягає розвязання

питань, повязаних з пiдготовкою спецiалiстiв сiльського господарства i-IV рiвнiв акредитацiї, укомплектуванню ними як

органiв державного управлiння сiльським господарством, так

i пiдприємств, установ, органiзацiй цього профiлю.

зовнiшнiх аграрно-економiчних та iнших звязкiв. Цим регулюванням охоплюється дiяльнiсть науково-дослiдних установ

(Академiї аграрних наук, науково-дослiдних iнститутiв, науково-дослiдних станцiй).

НироДинцтво сiльськогосподарської продукцiї рослинного

i тваринного походження зумовило потребу в iснуваннi цiєї

системи органiв державного управлiння i здiйснення державного-правового регулювання цих суспiльних вiдносин та їх

Правового регулювання.

2. Субєктами державного управлiння сiльського господарства є тi органи державного управлiння, що здiйснюють державно-правове регулювання сiльським господарством, забезпечують належне виконання положень аграрного законодавства, здiйснення повсякденного управлiння пiдлеглими по

вертикалi управлiнськими структурами, виробничо-господарськими, виробничо-обслуговуючими сiльське господарство

службами (наприклад, ветеринарна служба), а також органи

сiльськогосподарських iнспекцiй i контролю за дiяльнiстю

сiльськогосподарських пiдприємств i обєднань. Обєктами

державно-правового регулювання сiльського господарства

матерiальнi засоби i форми ведення сiльськогосподарського

виробництва. Є

. Першорядним обєктом державно-правового регулювання

у сiльському господарствi є землi сiльськогосподарського

призначення, що становлять основу сiльськогосподарського

виробництва i матерiальну базу для розмiщення виробничих

та обслуговуючих пiдприємств, науково-дослiдних i навчальних установ. Державне управлiння землями сiльськогосподарського призначення здiйснює Державний комiтет України

в справах земельних ресурсiв, .у.; <,.,...,

192

Роздiл X

Обєктами державно-правового регулювання є також усi

галузi та пiдгалузi сiльськогосподарського виробництва. В

рослинництвi - виробництво кiркових i зернобобових культур, цукрових бурякiв, соняшника, ефiро-олiйних культур,

кукурудзи, хмiлю, льону-iiнсiїчiя i льону-трести; в садiвництвi

та огородництвi - вирощу iшн i їй овочiв, плодiв, ягiд, вино

граду, баштанних культур ш iн.; н тваринництвi - вiдгодiвля>-;

мясо-молочної худоби, спиксй, овець, кiз, птахiв та виробництво продукцiї цих пiдгилу сй (молока, мяса, яєць, шерстi,

хутра та iн.).

Державно-правове регулюнаїжя сiльського господарства

спрямоване на визначення правового режиму найважливiших

засобiв сiльськогосподарського виробництва.

15 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон

"Про насiння". Цей Закон мiстить основне положення, що

регулює виробництво, реалiзацiю та використання насiння i

садивного матерiалу сiльськогосподарських декоративних, лiкарських та лiсових рослин, на якi затверджено державнi

стандарти i правовi вiдносини мiж виробниками та споживачами насiння i садивного матерiалу, а також охороняє їх права. 21 квiтня 1993 р. було прийнято Закон "Про охорону прав

на сорти рослин", який має за мету регулювати вiдносини,

що виникають у звязку з одержанням, використанням, захистом, вiдчуженням i припиненням дiї права на сорти рослин в Українi. Безпосереднє вiдношення до рослинництва

має Закон України "Про карантин рослин", що прийнятий

Верховною Радою України ЗО червня 1993 р. Цей акт визначає загальнi правовi, органiзацiйнi та фiнансово-економiчнi

основи карантину рослин, дiяльнiсть державних органiв, пiдприємств. установ, органiзацiй, посадових осiб та громадян,

спрямовану на запобiгання швсзенню та поширенню вiдсутнiх на територiї України небезпечних шкiдникiв, хвороб рослин i бурянiв.

В порядку державно-правового регулювання сiльського

господарства приймаються i застосовуються законодавчi акти, спрямованi на регулювання правових вiдносин, повязаних з державною реєстрацiєю, виробництвом, закупiвлею,

транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю та безпечним

для здоровя людини i навколишнього природного середовища застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв. Саме цим щ-.

танням придiлена увага в Законi "Про пестициди i агрохiмб

Державно-правове регулювання сiльського господарства_____193

кати", що був прийнятий Верховною Радою України 2 березня 1995 р. Цей Закон також визначає права i обовязки пiдприємств, установ, органiзацiй, власникiв селянського (фермерського) господарства, iнших громадян, крiм цього визначає повноваження органiв державної виконавчої влади i посадових осiб щодо застосування названого Закону.

За допомогою актiв аграрного законодавства регулюються

виробничi вiдносини в сферi тваринництва.

цьому вiдношеннi є Закон "Про племiнне тваринництво" вiд

15 грудня 1993 р. Своїм призначенням цей акт має визначити

загальнi, правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи племiнного тваринництва. Вiн регламентує дiяльнiсть у галузi племiнного тваринництва, визначає правове становище субєктiв

i структур племiнного тиаринництва, встановлює вимоги до

Яцгмiипих (юсурвiй i основи контролю за їх дотриманням.

3. Сип> рiдний обєкт державно-правового регулювання

сiльською господарства становлять вiдносини ветеринарного

обслуговування сiльськогосподарських товаровиробникiв i

громадян як власникiв худоби i птицi. Правове регулювання

цих вiдносин проводиться у вiдповiдностi до норм Закону

"Про ветеринарну медицину", що прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1992 р. Як зазначено в преамбулi

закон визначає загальнi, правовi, органiзацiйнi та фiнансовi

основи ветеринарної медицини. Його норми регламентують

дiяльнiсть галузi ветеринарної медицини згiдно з мiжнародними вимогами, визначає правове становище структур ветеринарiї, встановлює необхiднi ветеринарно-санiтарнi вимоги

i основи ветеринарного контролю. Суспiльна значущiсть

ветеринарiї полягає в забезпеченнi безпосереднього звязку

ветеринарного обслуговування тваринництва, профiлактичних i лiкувальних заходiв i станом забезпечення охорони здоровя людей, як учасникiв сiльськогосподарського виробництва продуктiв харчування, так i громадян як споживачiв

цих продуктiв, недопущення захворювання людей тими ж

хворобами на якi хвбрiють тварини i птицi.

4. Предметом державно-правового регулювання сiльського

господарства є вйсокопрофесiональна обiзнанiсть iз економiчним станом цiєї галузi народного господарства, станом

продуктивних сил сiльськогосподарського виробництва, його

матерiально-технiчним забезпеченням, кiлькiсть i якiсть земель сiльськогосподарського призначення, рiвень наявних у

7 В. Янчук

994

кожному пiдприємствi спецiалiстiв та робочої сили, а також

стан соцiального розвитку села i агропромислового комплексу в народному господарстнi.

Метою держанно-ираноного рсiупювання є створення високопродуктивного сiльськогосподарського виробництва для

задоволення потреб породу її продуктах харчування та вирiшеннi соцiальних умо> життя народу. Для досягнення цiєї

мети необхiдно i>сiчi купити аграрну проi-раму держави, здiйснити земельну реформу, пригнути оптимального стану пiдпригмиицчiа i нрибуткопостi сiльськогосподарських товаровиробникiв, забезпечити матерiальну зацiкавленiсть працiвникiв сiльського господарства, впровадити активнi i прогресивнi ринковi економiчнi вiдносини в АПК.

5. В якостi принципу державно-правового регулювання

сiльського господарства пiдставне розглядати положення статей 26 i 27 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". По-перше, держава гарантує додержання прав i

законних iнтересiв пiдприємства та його членiв; по-друге,

держава забезпечує пiдприємству рiвнi з iншими товаровиробниками правовi та iншi умови господарювання; по-третє,

органи державного управлiння будують свої вiдносини з пiдприємством, використовуючи економiчнi методи - податки,

позички, дотацiї, компенсацiї i цiни, що забезпечують еквiвалентний обмiн мiж сiльським господарством i промисловiстю.

Наведенi принципи лежать в основi державно-управлiнської дiяльностi всiх ланок Мiнагропрому України.

Застосовування в сiльському господарствi форми колективної, державної i приватної власностi i вiдповiдних правових iнститутiв права колективної власностi, права державної

власностi i права приватної власностi селянського (фермерського) господарства i громадян визначають характер i змiст

державно-правового регулювання сiльського господарства. В

свою чергу вони зумовлюють доцiльнiсть визнання i наповнення вiдповiдним змiстом таких термiнiв: по-перше, для

регулювання аграрних вiдносин в сферi взаємин з участю державних пiдприємств, установ, органiзацiй, обєднань - державне управлiння сiльським господарством, по-друге, для регулювання аграрних вiдносин з участю колективних пiдприємств i селянських (фермерських) господарств та громадян державне керiвництво сiльським господарством.

Державно-правове регулювання сiльського господарства_____195