4. Державно-економiчне сприяння розвитку сiльського господарства

1. Державно-правове регулювання охоплює собою засоби

державно-економiчного сприяння розвитку сiльського господарства шляхом матерiальної пiдтримки, фiнансово-кредитних засобiв, налагодженню органiзацiйно-правових форм

реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї на засадах ринкових економiчних вiдносин.

прибуткового господарювання. Завдання i цiлеспрямованiсть

державно-економiчних методiв полягає у сприяннi i допомозi

держави вийти iз того кризового становища, в якому опинилися нинi сiльськогосподарськi товаровиробники.

2. За сучасних умов стану економiки одержання кредитiв

(позичок) набуває значення необхiдної умови господарюван->

ня колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств i селянських (фермерських) господарств. Кредиторами

виступають Нацiональний банк України, комерцiйний агробанк "Україна" та iншi комерцiйнi банки. Кожний з них за

надану пiдприємству суму кредиту одержує вiд нього гарантiю

її повернення та забезпечення максимального доходу (маржi)

вiд цiєї операцiї. Залежно вiд цiлей використання кредитiв вони подiляються на довгостроковi i короткостроковi. Першi

Державно-правове регулювання сiльського господарства 213

головним чином використовуються на капiталовкладення

(придбання комбайнiв, тракторiв, iншої сiльськогосподарської технiки, племiнної худоби, будiвництво господарських

споруд i примiщень i т. iн.). Короткостроковий кредит використовується головним чином як обiговi кошти господарства.

За сучасних скрутних економiчних умов кошти позичаються

на сiльськогосподарськi поточнi потреби: придбання пальномастильних матерiалiв для проведення весняних польових робiт, збирання врожаю, придбання Мiнеральних добрив, запасних частин для ремонту машин та покриття iнших необхiдних

витрат.

Сiльськогосподарське виробництво без фiнансової пiдтримки держави iснувати не може, i держава покликана

сприяти тому, щоб сiльськогосподарськi товаровиробники

одержували кредитнi ресурси на прийнятних для них умовах.

Державi доцiльно економiчне сприяння пiдприємствам органiзовувати таким чином, щоб платежi повертались своєчасно,

невиправдано не збiльшувались неплатежi, оскiльки це призведе до некерованостi економiкою сiльського господарства;

Назрiлою є необхiднiсть удосконалення фiнансово-кредитного механiзму шляхом встановлення вiдсоткових ставок за кредити, якi надаються сiльськогосподарським пiдприємствам на

виробничi потреби, необхiдно враховувати термiни кругообiгу

обiгових коштiв, знайти джерела для покриття рiзницi мiж

ставками, встановленими Нацiональним банком України i

пiльговими ставками одержання кредитiв.

Економiчним методом сприяння збереженню вiдповiдного

рiвня сiльськогосподарського виробництва є дотацiї i компенсацiї.

собою виплати (доплати), що їх держава надає товаровиробниковi з метою заохотити i допомогти йому результативно

вести своє господарство, пiдтримувати можливий для нього

рiвень одержання молока, мяса, зернової продукцiї i т. iн.

Компенсацiї - засiб повернення (вiдшкодування) коштiв

державою власниковi пально-мастильних матерiалiв, якi надавалися колективним i державним сiльськогосподарським

пiдприємствам для проведення весняних або осiннiх польових робiт та збирання врожаю, а також в iнших випадках. В

Докладнiше цi питання див.: Демяненко М. Я. "Сучасна аграрна полiтика

України: проблеми становлення, - К., 1996.:-С. 169.

214

Роздiл X

умовах економiчної скрути держава фактично не усувалася

вiд регулювання цiн на сiльськогосподарську продукцiю. Одначе, дотацiї i компенсацiї, виплати вводились безсистемне,

без належного управлiння самим цим процесом, пiд тиском

нагальних вимог щодо потреб виробництва i реалiзацiї виробленої продукцiї.

3. У визначеннi економiчного стану сiльського господарства в цiлому i стану економiки кожного окремого колективного або державного сiльськогосподарського пiдприємства

важливе значення належить закупiвлi виробленої ними

сiльськогосподарської продукцiї держаною для задоволення

своїх невiдкладних потреб (продукти харчування для збройних сил, потреб Мiнiстерства охорони здоровя; Мiнiстерства

внутрiшнiх справ та iн.). Щ закупiвлi здiйснюються на пiдставi державного замовлення. Для сiльськогосподарських товаровиробникiв державнi замовлення є гарантованим засобом

реалiзацiї виробленої продукцiї. Держава гарантує вiдповiдну

оплату за цю продукцiю.

Завдяки державним замовленням i системi укладеним з

сiльськогосподарськими виробниками договорiв реалiзується

лише частина виробленої продукцiї. Зазначена сiльськогосподарська продукцiя (продукти харчування) i сiльськогосподарська сировина для переробної промисловостi є предметом

вiльної купiвлi-продажу, тобто предметом ринкових економiчних вiдносин.

яких держава бере участь. Таким чином, державно-правове

регулювання стосується не лише виробництва сiльськогосподарської продукцiї, а й її реалiзацiї. Ця дiяльнiсть також є

обєктом державно-правового регулювання сiльського господарства. Проводячи закупiвлю сiльськогосподарської продукцiї шляхом державних замовлень i спецiальних договорiв мiх

заготiвельними органiзацiями i виробниками, держава бере

безпосередню участь у реалiзацiї цiєї продукцiї i здiйснює

державно-економiчне сприяння цiй галузi народного господарства. Виробництво продуктiв харчування i сiльськогосподарської сировини для переробної промисловостi є товарним

виробництвом. Характеризуючи економiчнi методи державного управлiння сiльським господарством, необхiдно зазначити, що компонентом цього управлiння є проблема цiни на

сiльськогосподарську продукцiю. За умов товарного вироб

Державно-правове регулювання сiльського господарства 215

ництва цiна становить собою грошовий вираз вартостi товарного продукту,

Визначення вартостi за сучасних економiчних умов господарювання є справою складною i практично неможливою, а

положення п. 2 ст. 27 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" щодо того, що зазначенi в цiй нормi

складовi економiчного методу забезпечують обмiн мiж сiльським господарством i промисловiстю є спiрним.

4. Усi колективнi i державнi сiльськогосподарськi пiдприИ ємства, кожне селянське (фермерське) господарство i кожний

громадянин як працiвник сiльського господарства зобовязаний сплачувати державi податки i податковi платежi. Цей

обовязок закрiплено в ст. 67 Конституцiї України. Одержанi

й порядку оподаткування суми призначенi для поповнення

держашюго бюджету. Види, порядок i розмiри податкiв та

збори визначенi вiдповiдними законами. Аграрнi товаровиробники, їхнi працiвники - члени колективних сiльськогосподарських пiдприємств i трудiвники державних пiдприємств,

селянськi (фермерськi) господарства та iншi громадяни в

обовязковому порядку сплачують податок на прибуток пiдприємств i органiзацiй - 23,1%, податок на додану вартiсть 21,6%, акцизний збiр - 1,9%, податок з громадян - 7,7%.

Податки - найбiльш iстотний i вирiшальний засiб регулювання економiчних вiдносин i iнтересiв держави, важливе

джерело коштiв для розвязання соцiальних проблем народу.

Зазначенi особливостi i призначення податкiв надiляють їх

рисами фiскального характеру.

Багаторiчний досвiд використання податкiв i зборiв пiдтвердив, що податки i збори суспiльство (держава) спроможнi

використовувати як фiнансовий засiб для обмеження або ж

стимулювання окремих видiв суспiльного виробництва, за допомогою такого важеля як податки i збори регулювати вiдповiднi виробничi вiдносини.

такий податково-фiнансовий важiль застосовується шляхом

зменшення розмiру оподаткування при виробництвi еколо гiчно чистої сiльськогосподарської продукцiї, тобто тих про_ дуктiв харчування, що вирощуються на лише органiчних доб ривах. Цей же засiб, як свiдчить досвiд, застосовується при

ЦВ одержаннi продукцiї високопородного тваринництва, при

впровадженнi посiвiв сортових високоцiнних культур. Лише

стосовно наведених випадкiв пiдставне твердити про стиму

216

4 "ЯИОiЧоСi

Роздiл X

люючу i регулюючу роль для товаровиробника сiльськогосподарської продукцiї встановлених державою податкiв i зборiв.

Лише у цьому разi податки i збори пiдставне розглядати економiчним методом державного управлiння сiльським господарством.