1.1 Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні

Суспільні відносини постійно перебувають у певному розвитку, що обумовлює створення абсолютно нових правовідносин, зокрема у сфері державних закупівель. У провідних країнах система електронних державних закупівель вже порівняно давно успішно функціонує.

Таким чином, з метою ефективного та належного впровадження системи електронних закупівель в Україні виникає необхідність об’єктивного та ґрунтовного дослідження адміністративно -правового забезпечення

функціонування системи електронних закупівель.

До проблематики визначення адміністративно-правового забезпечення у цій сфері звертали свою увагу такі вчені, як С. Алексеев, Ю. Гаруст, О. Гумін, С. Діденко, О. Дручек, Я. Дуброва, Р. Ігонін, Г. Єрмілова, О. Зайцев, О. Мельников, С. Паппас, Я. Петруненко, Г. Римарчук, Ю. Фалко, К. Хусанова, Н. Янчук та інші.

Проте, у зв’язку з тим, що інститут адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні є новим, грунтовних досліджень на цю проблематику не було.

В умовах розвитку суспільних відносин, які впливають на права, свободи та законні інтереси осіб, поняття правового забезпечення було об’єктом дослідження багатьох сучасних вчених. Адміністративно-правове забезпечення функціонування системи електронних закупівель є порівняно новою проблематикою в Україні, що потребує ґрунтовного дослідження, тому для розкриття даної правової категорії необхідно визначитись з такими поняттями, як «забезпечення» та «правове забезпечення».

Тлумачний словник поняття «забезпечення» характеризує як задоволення когось, чогось у якихось потребах, створення надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантування чогось: забезпечення промисловості енергоносіями, забезпечення міцного миру; матеріальні засоби до існування: матеріальне забезпечення, пенсійне забезпечення, соціальне забезпечення [182, с. 405]. Тобто, семантичне тлумачення характеризує «забезпечення» як спосіб гарантування відповідно до кожної сфери суспільних відносин.

Загальні особливості поняття «правового забезпечення» виражені в тому, що правове забезпечення - це базовий ресурс держави. У широкому сенсі це: а) створення правової бази для функціонування того чи іншого суб’єкта правовідносин; б) надання відповідних правових послуг того чи іншого суб’єкту; в) наукове та кадрове забезпечення юридичної роботи за певним напрямком [104, с. 254]. Доктринальне поняття «механізм правового забезпечення» ввів професор С. Алексєєв, який під механізмом правового забезпечення розумів взяту в єдності сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини, а сам процес правового забезпечення складається із кількох стадій: регламентація суспільних відносин; дія норм права, унаслідок якої виникають та змінюються правові відносини; реалізація суб’єктивних прав і обов’язків [3, с. 30].

Теоретики сфери управління визначили, що комплексна природа управління надає можливість виділення, наряду з іншим ресурсним забезпеченням - правового забезпечення. З їх позиції, правове забезпечення - це утворення і підтримка в необхідних межах конструктивних організаційно - функціональних характеристик систем управління за допомогою впливу та упорядковування всього арсеналу юридичних засобів (норм права, правовідносин, прав і обов’язків, актів та ін.) [81, с. 250].

Вчений Н. Янчук трактує правове забезпечення сталого розвитку як нормативно-правовий процес, спрямований на врегулювання суспільних відносин, які складаються між державою та її органами, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами з приводу забезпечення соціально-економічного розвитку з метою задоволення як нинішнім, так і майбутнім поколіннями різноманітних потреб (фізіологічних, економічних, духовних тощо) в процесі взаємодії з природою [181, с.

Досліджувала сферу інформаційних технологій О. Буйницька, яка визначила, що правове забезпечення - це сукупність правових норм, що визначають створення, юридичний статус і функціонування інформаційних систем, що регламентують порядок одержання, перетворення й використання відомостей [19, с. 45].

Таким чином, враховуючи позиції вчених, які досліджували різні сфери суспільства, можна вважати, що правове забезпечення - це сукупність певних норм, дій та способів, за допомогою яких здійснюється функціонування певного суб’єкта права та виконуються функції держави.

Щодо поняття адміністративно-правового забезпечення, то О. Гумін окреслив, що адміністративно-правове забезпечення варто розглядати в широкому та вузькому розуміннях, зокрема у широкому розумінні адміністративно-правове забезпечення - це упорядкування суспільних

відносин уповноваженими на те державою органами, їх юридичне закріплення за допомогою правових норм, охорона, реалізація і розвиток. Вузьке визначення адміністративно-правового забезпечення буде

змінюватися залежно від того, про які суспільні відносини буде йти мова [39, с. 50].

Г. Римарчук зазначає, що поняття адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності охоплює комплекс

правотворчих та правозастосовних заходів з боку органів державної влади та управління, правоохоронних органів та судової влади, спрямованих на введення правових гарантій, реалізацію функції адміністративно -правової охорони та адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності [144, с. 187].

Доцент С. Діденко вважає, що адміністративно-правове забезпечення обігу та застосування зброї в Україні - це методологічні засади та адміністративний інструментарій діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення громадянам матеріального права на володіння зброєю, юридичного права на самозахист, військовослужбовцям і спеціальним правоохоронним органам - правових підстав для користування та застосування зброї з метою захисту прав і свобод громадян та захисту Вітчизни від іноземної агресії, створення надійних умов для недопущення потрапляння зброї до злочинців, осіб, які не мають навичок її використання, 26 гарантування публічного інтересу держави в цій сфері, особливо важливих об’єктів і знешкодження терористів [45, с.

В свою чергу, професор Ю. Гаруст визначив адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері як систему адміністративно-правових засобів, що розробляються та реалізуються органами виконавчої, а також інших гілок влади, з метою створення усіх необхідних умов для нормальної та безперешкодної реалізації громадянами своїх, передбачених нормами податкового, фінансового, адміністративного та інших галузей права, можливостей в процесі справляння податків і зборів, під час проведення у зв’язку із цим відповідного контролю та ефективного захисту прав від можливих випадків свавілля і зловживань владою з боку податкових органів, а також їх відновлення в разі порушення [31, с. 20].

Крім того, доцент О. Дручек визначає, що в загальноприйнятому сенсі під забезпеченням мається на увазі надання (постачання) чогось або кимсь у достатній кількості; створення повного і достатнього комплексу умов, необхідних для здійснення чого б то не було; надання гарантій. Неюридичний зміст поняття розкривається, наприклад, у Великому тлумачному словнику української мови. Таке розуміння є основою юридичних визначень правового забезпечення, більшість із яких в основі мають наведену конструкцію. Зазначена обставина політомії терміна зумовлює той факт, що в юридичній літературі використовуються різні дефініції правового забезпечення, зокрема у спробі окреслити його механізм: у контексті адміністративного права і діяльності йдеться про механізми забезпечення «захисту», «охорони», «реалізації», «здійснення кантування» тощо. Вочевидь, ці поняття не є тотожними, вони потребують розроблення чітких критеріїв диференціації, уточнення дефініцій, розмежування змісту [48, с. 127].

Вчений Р. Ігонін розкрив адміністративно-правове забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції як регламентовану адміністративно-правовими нормами діяльність суб’єктів державно -владних повноважень, яка спрямована на створення необхідних умов для належного функціонування системи судів загальної юрисдикції та встановлена адміністративно-правовими нормами система гарантій належного функціонування системи судів загальної юрисдикції [61, с.

Таким чином, адміністративно-правове забезпечення було об’єктом дослідження різних вчених-адміністративістів, та в загальному розумінні адміністративно-правове забезпечення - це система правових гарантій, яка

створює належні умови суб’єктами публічної адміністрації для здійснення ними певної діяльності.

Наступним питанням дослідження є розкриття поняття адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель.

Як влучно визначає О. Мельников, поняття регулювання державних закупівель має розглядатися в загальному контексті стратегічних пріоритетів регуляторної політики держави. Питання оптимізації механізмів здійснення державних закупівель відповідно до цілей такої політики уявляється плідним напрямом для подальших досліджень [87, с. 134]. Таку ж позицію підтримує С. Паппас, який зазначає, що належна політика у сфері державних закупівель, яка спрямована на уникнення неефективного використання державних коштів та забезпечує засоби для уникнення корупції, може слугувати для платників податків суттєвим доказом того, що їх гроші використовуються за призначенням, і таким чином посилити їх довіру до уряду [106, с. 34].

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-УШ, електронна система закупівель - це інформаційно- телекомунікаційна система, що забезпечує проведення процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами [129].

На практиці використання електронних засобів відбувається на кожному етапі закупівельного процесу - від визначення вимог, подання пропозицій до здійснення платежів та потенційного управління контрактами. Фактично це передбачає використання Інтернету та інтерактивних веб - додатків. Дане визначення досить лаконічно, але точно описує концепцію електронних державних закупівель, яка полягає у використанні електронних засобів на кожному етапі закупівельного процесу - від визначення вимог, подання пропозицій до здійснення платежів та потенційного управління контрактами.

Таким чином, адміністративно-правове забезпечення функціонування системи електронних закупівель - це взаємозалежна система публічного інструментарію та правових засад, що створює належні умови функціонування суб’єктам публічної адміністрації для впровадження, контролю та здійснення електронних закупівель за допомогою різних форм та методів адміністративної діяльності, а також шляхом проходження визначених адміністративних процедур, з метою гарантування ефективності функціонування системи електронних закупівель, задоволення економічних прав осіб, а також реалізації політики держави у сфері публічних закупівель.

Окресливши поняття такого забезпечення, слід проаналізувати саме його зміст. Згідно із тлумачним словником української мови, зміст - це те, про що говориться, розповідається де-небудь, те, що описується, зображується; суть, внутрішня особливість чого-небудь; певні властивості, характерні риси, які відрізняють дане явище, предмет від подібних явищ, предметів тощо; розумна основа, мета, призначення чого -небудь [12, с. 624].

Вчений О. Гумін наголошує, що до основних елементів адміністративно-правового забезпечення слід віднести: об’єкт

адміністративно-правового забезпечення; суб’єкт адміністративно-правового забезпечення; норми права (норми адміністративного права);

адміністративно-правові відносини та їх зміст; гарантії, заходи, засоби, форми та методи адміністративно-правового забезпечення [39, с. 50].

Доктор С. Діденко визначає зміст адміністративно-правового забезпечення обігу й застосування зброї в Україні як внутрішньої природи та закономірностей розвитку такої діяльності, що характеризуються засадами (основами) забезпечення обігу й застосування зброї в Україні, насамперед концепціями, принципами та методологією досягнення позитивного результату з метою гарантування права громадян на самозахист, оборони Вітчизни, права громадян на спортивне, культурне й естетичне володіння, користування і використання зброї, дотримання публічного інтересу держави та вітчизняного суспільства в цілому [45, с. 10].

Ґрунтовний аналіз змісту адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель дає підстави виділити такі зовнішні чинники у цій сфері:

- нормативне забезпечення та засади функціонування системи електронних закупівель;

- інституційне забезпечення публічних закупівель;

- технічно-правові та організаційні засоби функціонування системи електронних закупівель;

- форми та методи адміністрастивної діяльності у сфері закупівель;

- адміністративне планування закупівлі та звітність у сфері публічних закупівель;

- адміністративні процедури циклу публічних закупівель.

Таким чином, зміст адміністративно -правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель визначається адміністративно-правовими чинниками нормативного та інституційного забезпечення закупівель, технічно-правових та організаційних засобів функціонування системи електронних закупівель, форм і методів адміністративної діяльності, адміністративного планування та звітності, адміністративних процедур, які гарантують ефективність та прозорість здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції та надання якісних адміністративних послуг у площині публічних послуг.

Враховуючи те, що такі елементи адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель як засади функціонування такої системи, її інституційне забезпечення, форми та методи адміністративної діяльності, а також адміністративні процедури у цій сфері будуть розглянуті у наступних розділах роботи, варто зупинитись на інших чинниках адміністративно-правового забезпечення, зокрема, на нормативному забезпеченні системи електронних закупівель.

Як вважає Г. Севостьянова, одним із основних векторів міжнародного співробітництва України є євроінтеграційний напрям. Євроінтеграція - це поступовий процес, який вимагає виконання від України певних умов, які пов’язані перш за все з імплементацією вітчизняного законодавства до європейських стандартів, адаптацією та зміною згідно з міжнародними нормами та правилами. Важливої уваги також заслуговує реформа державних закупівель, яка набула ребрендінгу «публічні закупівлі». Основним завданням реформування сфери публічних закупівель є впровадження ефективної системи закупівель відповідно до принципів і підходів, які застосовуються європейським країнами, та потужної нормативно-правої бази, що має забезпечити ефективність та прозорість процедури закупівель [149, с. 10].

Отже, урегулювання нормативних основ публічних закупівель є важливим напрямком діяльності держави, з цією метою дослідження нормативного забезпечення є беззаперечно актуальним.

Щодо поняття нормативного забезпечення, то В. Павліченко, вивчаючи природу праці державних службовців, дійшов висновку, що нормативно - правове забезпечення праці державних службовців - це процес комплексного застосування всіх законів та підзаконних нормативно-правових актів у сфері службово-трудових відносин, на основі яких державою встановлюється механізм забезпечення таких правовідносин, що дозволяє на належному рівні виконувати державним службовцям свої трудові обов'язки в межах встановлених повноважень та за визначену винагороду з державного бюджету [105, с. 146].

В свою чергу, суддею В. Бойком доведено, що нормативне регулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів - це вид нормативно-правового регулювання через прийняття законів Парламентом України, правозастосування суб’єктів публічної адміністрації (прийняття підзаконних нормативно-правових актів), ратифікацію міжнародних договорів з метою адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів щодо здійснення ними справедливого судочинства відповідно до принципів верховенства права [13, с. 4]. Крім того, В. Ліпкан, досліджуючи сферу національної безпеки, визначив нормативно-правове забезпечення національної безпеки як процес створення і підтримки в необхідних межах конструктивних організаційно-функціональних характеристик системи національної безпеки за допомогою впорядковуючого впливу нормативно-правових засобів [80, с. 56].

Таким чином, нормативне забезпечення функціонування системи електронних закупівель - це система норм вітчизняного законодавства та міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, які визначають механізм впровадження та функціонування системи електронних закупівель та розкривають порядок здійснення публічних закупівель в Україні.

Нестабільність законодавства є однією з основних проблем системи публічних закупівель, що призводить до неоднозначного тлумачення принципів та правил здійснення публічних закупівель, неефективного правозастосування. Таким чином, одним з напрямів реформи публічних закупівель є забезпечення прогнозованості та стабільності нормативно - правової бази на основі гармонізації національного законодавства з правилами ЄС, адаптації ключових концепцій, понять та приведення процедур закупівлі у відповідність із міжнародними стандартами [134].

В Конституції України прямо не визначені норми щодо закупівель, проте зі змісту багатьох статей Основного Закону висвітлюються засади здійснення публічних закупівель (Ст. 13: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Ст. 15: суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Ст. 18: зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Ст. 42: кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів) [72].

Таким чином, в Конституції України прямо не визначені норми щодо здійснення закупівель, проте зі змісту багатьох статей Основного Закону формуються принципи публічних закупівель в Україні, зокрема: держава делеговано виконує право власності Українського народу; в країні провідним напрямком є розвиток економічної багатоманітності та співпраці (в тому числі і економічної) з іноземними державами та суб’єктами; держава захищає та забезпечує право осіб на підприємницьку діяльність тощо.

Наступною ланкою є міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України в аналізованій сфері. В певній мірі «стимулом» ратифікації Україною міжнародних договорів та прийняття нових реформаторських нормативно-правових актів у сфері публічних закупівель виступила Угода про асоціацію України та ЄС від 30 листопада 2015 року, однією з цілей якої є запровадження умов для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС, а також запровадження умов для дедалі тіснішого співробітництва в інших сферах, які становлять взаємний інтерес [167].

Україна, визнаючи потребу в ефективних багатосторонніх засадах для прав та обов’язків відносно законів, нормативних актів, процедур і практики, які стосуються державних закупівель, з метою досягнення більшої лібералізації та розширення світової торгівлі, а також покращення міжнародних засад здійснення світової торгівлі, Законом України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі» 16 березня 2016 року № 1029-VIII ратифікувала Угоду про державні закупівлі СОТ від 15 квітня 1994 року [128; 168].

Угода про державні закупівлі СОТ застосовується до будь-якого закону, нормативного акту, процедури чи практики, які стосуються будь-якої закупівлі та визначає особливості міжнародних процедур щодо повідомлення, консультації, нагляду та врегулювання суперечок з метою забезпечення чесного, швидкого та ефективного застосування міжнародних положень щодо державних закупівель і підтримки балансу прав і обов'язків на якомога вищому рівні [168].

Підтримуючи курс євроінтеграції, в Україні, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 175-р, була схвалена Стратегія реформування системи публічних закупівель («дорожня карта»), метою якої є створення сучасної і дієвої системи публічних закупівель, спрямованої на створення конкурентного середовища та подальший розвиток добросовісної конкуренції у сфері закупівель в Україні, а також забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України у сфері публічних закупівель шляхом послідовної адаптації законодавства України до стандартів ЄС протягом 2015-2022 років [134].

Основними завданнями Стратегії реформування системи публічних закупівель є: виконання Україною зобов’язань у сфері публічних закупівель, що випливають з Угоди про асоціацію та Угоди СОТ про державні закупівлі від 1994 року (у редакції від 30 березня 2012 р.); забезпечення раціонального та ефективного використання бюджетних коштів за рахунок створення прозорої, відкритої, зрозумілої, доступної, стабільної системи публічних закупівель та функціонування загальної електронної системи закупівель; підвищення ефективності процесу закупівель та подолання корупції у цій сфері шляхом підвищення професійності органів у сфері закупівель, здійснення заходів із запобігання та протидії корупції, запровадження механізму електронних закупівель та участі громадськості в проведенні моніторингу системи публічних закупівель; підвищення правової визначеності та створення ефективної системи боротьби з порушеннями у сфері публічних закупівель шляхом поетапної цілеспрямованої реформи законодавства, спрощення доступу до адміністративного та судового оскарження, оприлюднення відповідних рішень у справах у сфері публічних закупівель, а також рекомендацій із застосування правил та провідної практики у сфері публічних закупівель [134].

Отже, «стимулом» ратифікації Україною міжнародних договорів та прийняття нових реформаторських нормативно-правових актів у сфері публічних закупівель виступила Угода про асоціацію України та ЄС (запроваджує основні форми співпраці України та ЄС), підсумком якої є ратифікація Україною Угоди про державні закупівлі СОТ (визначає загальнообов’язкові засади здійснення державних закупівель) та схвалення Стратегії реформування системи публічних закупівель (розкриває провідні напрями впровадження системи електронних закупівель та заходи реформування сфери публічних закупівель).

Що стосується безпосередньо змісту нормативно -правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель, то він визначається в першу чергу Законом України від 25 грудня 2015 року № 922- VIII «Про публічні закупівлі», який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вищевказаного Закону України є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції [129].

На основі Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» відбувся поступовий перехід на проведення закупівель з паперового на електронний режим, починаючи з 1 квітня 2016 року (для замовників-центральних органів виконавчої влади та підприємств з окремих сфер господарської діяльності) та з 1 серпня 2016 року (для всіх інших замовників) [71].

Як визначають експерти, Закон України від 25 грудня 2015 року № 922- VIII «Про публічні закупівлі» містить різноманітні зміни, впровадження яких сприятиме подальшій гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС на виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Стратегії реформування системи публічних закупівель/дорожньої карти. Серед позитивних зрушень слід відзначити кроки на шляху до запровадження широкого регулювання електронної системи закупівель, помітні кроки на шляху до професіоналізації та створення централізованих закупівельних організацій та інші положення, направлені на спрощення та ефективність процедур закупівель [71].

Отже, новітній Закон України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» визначає засади функціонування системи електронних закупівель та установлює нові правові підстави здійснення публічних закупівель в Україні, що є абсолютно новим напрямком, адже, на відміну від попереднього законодавства, передбачає здійснення публічних закупівель через прозору та відкриту електронну систему.

Враховуючи важливість спеціалізованого закону, сфера публічних закупівель регулюється вагомою частиною інших законодавчих актів, зокрема, Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» від 12 травня 2016 року № 1356-VIII визначає особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану [127]. Також банки під час оплати за договорами про закупівлю перевіряють наявність звіту про результати проведення процедури закупівель та інших документів відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121- III шляхом їх перегляду в електронній системі закупівель [129; 118].

Отже, у сфері функціонування системи електронних закупівель, крім спеціалізованого закону, діє низка законів, зокрема, Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» від 12 травня 2016 року № 1356-VIII [127], Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III [118], Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV та інші законодавчі акти.

Крім низки законів, сфера функціонування системи електронних закупівель регулюється вагомою кількістю підзаконних нормативно - правових актів, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166 «Про затвердження Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків» визначає вимоги до функціонування електронної системи закупівель, процедуру проведення авторизації електронних майданчиків, умови підключення та випадки відключення електронних майданчиків від електронної системи закупівель, вимоги до електронних майданчиків та відповідальність операторів авторизованих електронних майданчиків [ 122]. Існують й інші постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють сферу публічних закупівель, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 291 «Про встановлення розміру плати за подання скарги», постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 928 «Про реалізацію пілотного проекту з організації діяльності централізованої закупівельної організації» [99] тощо.

Чільне місце у системі нормативного забезпечення публічних закупівель займають підзаконні акти Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як Уповноваженого органу у цій сфері, до яких належать накази та листи. Прикладами таких актів є наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року № 490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель» [ 124], наказ

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 березня 2016 року № 440 «Про утворення комісії із забезпечення здійснення авторизації електронних майданчиків, підготовки рішень щодо їх підключення/відключення до/від електронної системи закупівель, усунення технічних збоїв в електронній системі закупівель», наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 березня 2016 року № 454 «Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі», наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18 березня 2016 року № 473 «Про визначення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель та забезпечення його функціонування», наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 2 грудня 2016 року № 2017 «Про примірні навчальні програми з питань організації та здійснення публічних закупівель», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 квітня 2016 року № 3302-06/12875-06 «Щодо здійснення закупівель замовниками», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12 травня 2016 року № 3302-06/13747-07 «Щодо здійснення закупівель замовниками, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 липня 2016 року № 3302-06/21890-07 «Щодо застосування переговорної процедури закупівлі у разі, якщо замовником було двічі відмінено тендер; щодо використання електронної системи закупівель суб’єктами, які не є замовниками у розумінні Закону; щодо оприлюднення звіту про укладені договори», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 2 серпня 2016 року № 3302-06/24156-06 «Щодо оскарження, здійснення контролю та моніторингу закупівель», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 серпня 2016 року № 3302-06/24782-06 «Щодо здійснення закупівлі робіт» [99] тощо.

Також у сфері функціонування системи електронних закупівель діють накази генерального директора державного підприємства ProZorro.

Наприклад, наказом ДП «ProZorro» від 20 червня 2017 року № 49 у зв’язку з припиненням повноважень Комісії з розгляду звернень на можливі порушення при здійсненні допорогових закупівель та функціональними змінами в системі внесено зміни до Порядку здійснення допорогових закупівель, затвердженого наказом ДП «Зовнішторгвидав України» № 35 від 13 квітня 2016 року «Про затвердження Порядку здійснення допорогових закупівель» [179].

Таким чином, у сфері нормативного забезпечення функціонування системи електронних закупівель чільне місце займають підзаконні акти, основу яких складають постанови Кабінету Міністрів Україні, а також накази і листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як Уповноваженого органу у цій сфері, які розкривають специфіку здійснення публічних закупівель та адміністративний інструментарій функціонування електронної системи закупівель.

Усе вищевикладене дає підстави зробити такі висновки стосовно адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель:

- правове забезпечення - це сукупність певних норм, дій та способів, за допомогою яких здійснюється функціонування певного суб’єкта права та виконуються функції держави;

- зміст адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель визначається адміністративно-правовими чинниками нормативного та інституційного забезпечення закупівель, технічно-правових та організаційних засобів функціонування системи електронних закупівель, форм і методів адміністративної діяльності, адміністративного планування та звітності, адміністративних процедур, які гарантують ефективність та прозорість здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції та надання якісних адміністративних послуг у площині публічних послуг;

- нормативне забезпечення функціонування системи електронних закупівель - це система норм вітчизняного законодавства та міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, які визначають механізм впровадження та функціонування системи електронних закупівель та розкривають порядок здійснення публічних закупівель в Україні;

- в Конституції України прямо не визначені норми щодо здійснення закупівель, проте зі змісту багатьох статей Основного Закону формуються принципи публічних закупівель в Україні, зокрема, що держава делеговано виконує право власності Українського народу; в країні провідним напрямком є розвиток економічної багатоманітності та співпраці (в тому числі і економічної) з іноземними державами та суб’єктами; держава захищає та забезпечує право осіб на підприємницьку діяльність тощо;

- «стимулом» ратифікації Україною міжнародних договорів та прийняття нових реформаторських нормативно-правових актів у сфері публічних закупівель виступила Угода про асоціацію України та ЄС (запроваджує основні форми співпраці України та ЄС), підсумком якої є ратифікація Україною Угоди про державні закупівлі СОТ (визначає загальнообов’язкові засади здійснення державних закупівель) та схвалення Стратегії реформування системи публічних закупівель (розкриває провідні напрями впровадження системи електронних закупівель та заходи реформування сфери публічних закупівель);

- новітній Закон України від 25 грудня 2015 року № 922-УШ «Про публічні закупівлі» визначає засади функціонування системи електронних закупівель та установлює нові правові підстави здійснення публічних закупівель в Україні, що є абсолютно новим напрямком, адже, на відміну від попереднього законодавства, передбачає здійснення публічних закупівель через прозору та відкриту електронну систему;

- у сфері нормативного забезпечення функціонування системи електронних закупівель чільне місце займають підзаконні акти, основу яких складають постанови Кабінету Міністрів Україні, а також накази і листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як Уповноваженого органу у цій сфері, які розкривають специфіку здійснення публічних закупівель та адміністративний інструментарій функціонування електронної системи закупівель;

Таким чином, адміністративно-правове забезпечення функціонування системи електронних закупівель - це взаємозалежна система публічного інструментарію та правових засад, що створює належні умови функціонування суб’єктам публічної адміністрації для впровадження, контролю та здійснення електронних закупівель за допомогою різних форм та методів адміністративної діяльності, а також шляхом проходження визначених адміністративних процедур з метою гарантування ефективності функціонування системи електронних закупівель, задоволення економічних прав осіб, а також реалізації політики держави у сфері публічних закупівель.