1.2 Адміністративно-правові аспекти юридичної природи та принципи функціонування системи електронних закупівель

До недавнього часу в Україні працювала нормативно-правова та інституційна база, що регулювала «паперові» процедури державних закупівель. Однак, як свідчить практика, формальна відповідність українського законодавства не гарантувала прозорих, ефективних і справедливих процедур закупівель, а також не сприяла вирішенню найголовнішої проблеми у сфері державних закупівель - викоріненню системної корупції.

Впровадження системи відкритих конкурентних державних закупівель має дати потужний поштовх розвитку української економіки. Адже досі більшість тендерів розігрувалися «між своїми», а «прибуток», як ми знаємо, виводився з країни. Тепер доступ до державних закупівель отримають тисячі українських підприємств, що представляють середній і малий бізнес - становий хребет будь-якої економіки. За рахунок додаткових замовлень вони зможуть розвиватися, збільшувати обороти, відкривати нові робочі місця і сплачувати більше податків. Таким чином, розвиваючи прозорі закупівлі, ми розвиваємо економіку країни [58].

Таким чином, актуальність дослідження адміністративно-правових аспектів юридичної природи електронної системи закупівель є безперечною та нагальною.

До проблематики визначення адміністративно -правових аспектів юридичної природи системи закупівель звертали свою увагу М. Голованенко, Н. Дроздова, Л. Катроша, О. Критенко, В. Міняйло, Г. Пінькас, Є. Романенко та інші.

Проте, вищевказані вчені розкрили питання саме системи закупівель, побічно досліджуючи електронну систему публічних закупівель, що була запроваджена порівняно нещодавно.

На початку дослідження варто визначитися з провідними правовими категоріями в аналізованій сфері.

Закупівлі (англ. purchasing, procurement) - це процес придбання товарів замовником: визначення потреби, пошук і вибір постачальника, підписання контракту, доставка товару [57].

Також існує думка, що проста закупівля - це пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, які можуть використовуватися для комплексної закупівлі МТР (матеріально-технічних ресурсів) за різноманітною номенклатурою або для закупівлі товарів однієї номенклатурної групи [8]. Фактично електронна закупівля — це не просто новітній спосіб закупівлі, оскільки являє собою проходження та управління у електронному середовищі всіх етапів закупівельного циклу, включаючи маркетингові дослідження, визначення кола економічних агентів (потенційних постачальників), процедури придбання, розміщення замовлень, здійснення поставок і оплат за них, бюджетування і планування закупівель (формування бюджету закупівель та його реалізація) [138].

О. Критенко дав наступне визначення сутності системи державних закупівель - це система відносин між органами влади та юридичними, а також фізичними особами, спрямована на задоволення державних потреб, і заснована на принципах недискримінації, транспарентності, справедливості, ефективності, підзвітності [75].

Як визначає С. Чистов, державна закупівля - це засіб державного регулювання економіки, який передбачає, по-перше, формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягу товарів (робіт, послуг), необхідних для задоволення державних потреб, по-друге, укладання державних договорів на поставку (закупівлю) продукції серед підприємств (організацій, установ). Інакше кажучи, державна закупівля - це придбання замовником товарів за державні кошти [176, с. 128].

З точки зору Г. Пінькас, державна закупівля - це система замовлення державними органами товарів (робіт, послуг), необхідних для повноцінної реалізації програм розвитку та економічного зростання держави, за завчасно оголошеними умовами конкурсу, які передбачають виконання визначених умов на принципах добросовісної конкуренції серед учасників торгів з метою забезпечення ефективності та максимальної економії грошових коштів для їх замовника [111, с.

Враховуючи зміни до законодавства, з прийняттям нового закону термін «державні закупівлі» змінено на «публічні закупівлі», а тому відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому законодавством [129].

Таким чином, публічні закупівлі - це система замовлень зі сторони органів державної влади, порядок якої встановлюється та визначається законодавством, здійснюється під контролем органів влади та громадськості з метою задоволення суспільних та економічних інтересів держави.

Слід зазначити, що з позиції В. Міняйло електронні торги - це інноваційний захід сучасної системи державних закупівель, тобто нова логістична форма продажу товарів, робіт і послуг державним замовникам. Створення системи електронних державних закупівель забезпечить максимальну їх відкритість й оптимізує державні витрати через мінімізацію вартості і скорочення строків постачань, підвищення рівнів якості та надійності виконання умов укладання контрактів [92, с. 43].

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, електронна система закупівель - це інформаційно- телекомунікаційна система, що забезпечує проведення процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами [129].

Отже, електронна система публічних закупівель - це визначена законодавством інформаційно-телекомунікаційна система адміністративних процедур, які здійснюються суб’єктами закупівельного процесу, контролюються і забезпечуються органами державної влади та носять публічний характер.

Реформа державних закупівель в Україні спрямована на якнайшвидший перехід державних послуг на електронні процедури, введення безпаперового документообігу та надання громадськості прямого і необмеженого доступу до інформації.

Україні. Така система повинна бути відкрита для всіх кваліфікованих та зацікавлених учасників, оголошена та прорекламована відповідним чином, повинна мати об’єктивні критерії оцінки та визначати переможцем постачальника з найвигіднішою пропозицією [158].

З реформуванням сфери публічних закупівель в Україні, прийняттям Закону України «Про публічні закупівлі», який забезпечує розгортання до національного масштабу системи електронних державних закупівель, почала функціонувати система публічних закупівель під назвою ProZorro. Систему ProZorro розгорнуто на базі всесвітньо відомої некомерційної організації Transparency International. Найближчим часом систему безкоштовно передано державі для розгортання на національному рівні [159].

Система електронних закупівель є новою для України, тому цілком закономірно виникають питання: що таке ProZorro, як працювати з ним, в чому полягає відмінність від старих паперових державних тендерів [180]. Система ProZorro - це база даних, що знаходиться на сервері і до якої не можна долучитися напряму. Підключитися до системи ProZorro можливо лише через один із електронних майданчиків, які мають доступ до системи. Наприклад, скористатися для цього електронним майданчиком Української Універсальної Біржі. Завдяки такій організації процесу закупівель, держава не зможе втручатися в хід торгів, відсіювати учасників або якось впливати на них. По суті ProZorro - це зворотній аукціон, в якому Учасники змагаються за право постачати Замовнику певний товар чи послугу. Перемагає той, чия ціна в результаті виявиться найнижчою, а технічні характеристики товару або послуги відповідають тим, що заявлені Замовником в тендерній документації [178].

В Законі Україні «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII визначено: електронні торги в системі публічних закупівель ProZorro; конкурентний діалог в системі публічних закупівель ProZorro; переговорна процедура в системі публічних закупівель ProZorro.

Таким чином, електронна система закупівель ProZorro є новітньою, удосконаленою системою інформаційно-телекомунікаційних ресурсів, що визначають порядок та умови здійснення публічних закупівель з певною специфікою та реалізуються через створення авторизованих електронних майданчиків.

В свою чергу, адміністративно-правові аспекти юридичної природи електронної системи закупівель полягають у низці правових чинників: 1) база даних електронної системи закупівель є системою інформаційно - телекомунікаційних ресурсів та визначається і підтримується Уповноваженим органом; 2) усі адміністративні процедури закупівельного процесу носять публічний характер; 3) функціонування електронної системи закупівель забезпечується низкою авторизованих електронних майданчиків; 4) порядок адміністративних процедур закупівельного процесу встановлюється та визначається законодавством, здійснюється під контролем органів влади та громадськості.

Варто зазначити, що другий чинник визначається через публічний характер, відповідно до пануючої як у соціологічній, так і в юридичній науці точки зору, «публічний» означає - «що має відношення до якісно і кількісно необмеженому колу осіб». Публічний у вузькому розумінні характеризує «політично об’єднане безліч» - народ в державі, громаду як об’єднання жителів, релігійну громаду. Відповідно, публічно управляти означає діяти в загальному інтересі, вирішувати завдання, що мають значення для всіх членів суспільства [141].

Таким чином, термін «публічний» відноситься, насамперед, до характеристики завдань, які підлягають вирішенню.

Отже, публічний характер системи електронних закупівель виражається через дотримання загальних інтересів усіх суб’єктів закупівельного процесу, громадськості та суспільства, які реалізуються через здійснення законних та вигідних закупівель, а сама процедура їх проведення є відкритою та доступною для всіх.

Система електронних закупівель повинна функціонувати відповідно до визначених засад, принципів. Актуальність дослідження принципів функціонування електронної системи публічних закупівель є визначальною саме для подальшого розвитку системи публічних закупівель.

Теоретики права розкривають принципи права як основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права [93, с. 45]. З іншої точки зору, принципи права - це керівні ідеї, положення, провідні засади, що визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин [22, с. 54].

Професор Ю. Битяк окреслює, що принципами є вихідні, об’єктивно зумовлені основоположні засади, відповідно до яких формується й функціонує система та зміст галузі права. За межами соціальної активності і практичної діяльності суб’єктів принципи адміністративного права не можуть бути сформовані й закріплені, а тим більше реалізовані [ 10, с. 29].

На думку В. Семенова, принципи діяльності прийнято визначати як основоположні начала, що обумовлені тією роллю, яку вони відіграють в існуванні та розвитку права. Практично принципи діяльності визначають самостійність тієї чи іншої роботи, тому вони висловлюють сутність конкретної поведінки. На їх основі відбувається побудова всіх інших норм, інститутів, які не можуть суперечити принципам. Принципи є якісними особливостями, соціально-юридичною спрямованістю тієї чи іншої діяльності [155, с. 23].

В свою чергу, професор В. Галунько під принципами адміністративного права визначає основні вихідні, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується діяльність суб’єктів адміністративного права, забезпечуються права та свободи людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави [28, с. 102].

Отже, принципи функціонування електронної системи публічних закупівель - це провідні засади, що визначають аспекти діяльності та забезпечення публічних закупівель.

Принципи адміністративного права: формуються з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина і нормального функціонування громадянського суспільства та держави; встановлюють керівні засади- настанови, що визначають найважливіші правила, за якими здійснюється та організується діяльність суб’єктів адміністративного права; характеризуються прогресивністю, засвідчують ідеальні для умов сучасності основоположні засади поведінки суб’єктів адміністративного права, які є реально досяжними [115].

Принципи права впливають на весь процес підготовки нормативно - правових актів, їх видання, встановлення гарантій дотримання правових вимог. Вони є основним критерієм для правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності державних органів. Від рівня їх дотримання залежить стабільність та ефективність правової системи. Принципи права об’єктивно зумовлені економічним, соціальним, політичним ладом суспільства, що існує в певній країні, соціальною природою держави і права, характером пануючого політичного і державного режиму, основними принципами побудови і функціонування політичної системи певного суспільства [93, с. 45].

Роль, значення принципів права визначаються їх природою. Вони в концентрованому вигляді виражають сутність, зміст права, тому мають значення керівних положень під час здійснення державою правотворчої, правозастосовчої діяльності. Принципи права можуть застосовуватися під час вирішення конкретних юридичних справ, наприклад застосування аналогії права як способу надолуження прогалин у праві [22, с. 54].

Отже, принципи функціонування електронної системи публічних закупівель відіграють визначальну роль у цій сфері, адже: виражають специфіку здійснення публічних закупівель; допомагають при вирішенні правових спорів у сфері публічних закупівель; розкривають політичну волю правової держави.

Теоретики права визначили, що систему принципів права становлять загальносоціальні та спеціально-соціальні (юридичні) принципи. Загальносоціальні принципи: верховенство громадянського суспільства наддержавою; верховенство правових законів над політичною та фізичною силою; верховенство прав і свобод людини над правами держави тощо. Спеціально-соціальні (юридичні) принципи: загальноправові принципи - гуманізм, рівність громадян перед законом, демократизм, законність, взаємна відповідальність держави й особи; міжгалузеві принципи (виражають особливості декількох споріднених галузей права) - гласність судочинства (для кримінально-процесуального й цивільного процесуального права), принцип змагальності, принцип матеріальної відповідальності (для цивільного, фінансового, трудового права тощо); галузеві принципи (характеризують найбільш суттєві риси конкретної галузі права): принцип диспозитивності (у цивільному праві) і принцип імперативності (у кримінальному праві), принцип презумпції невинуватості (у кримінальному праві) тощо; принципи правових інститутів - рівність усіх форм власності (інститут власності), невідворотність відповідальності (інститут юридичної відповідальності) тощо [22, с. 54].

Варто зазначити, В. Авер’янов наголошує, що принципи

адміністративного права визначають характер механізму адміністративно - правового регулювання суспільних відносин, природу зв’язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління - це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Серед принципів сучасного

адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі адміністративного права. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, характерних для окремих інститутів

адміністративного права: принципах державної служби, принципах

адміністративної відповідальності, принципах адміністративного процесу тощо [1, с. 121].

Інша точка зору науковців також підтримує позицію, що принципи адміністративного права поділяються на: загальні принципи

адміністративного права; спеціальні галузеві принципи адміністративного права: а) основні галузеві принципи адміністративного права; б) спеціальні принципи окремих інститутів адміністративного права [115].

Отже, принципи функціонування системи електронних закупівель варто поділити на загальноправові та спеціальні. До загальноправових слід віднести принцип верховенства права, законності, гуманізму, рівності тощо.

Стаття 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII визначає принципи здійснення закупівель: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням [129].

Відповідно варто розглянути особливості кожного принципу. Принцип добросовісності - принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб’єктів при виконанні своїх юридичних обов’язків і здійсненні своїх суб’єктивних прав [55, с. 120]. Добросовісна конкуренція - це таке суперництво, при якому дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами [177, с. 52].

Принцип добросовісної конкуренції серед учасників означає, що кожен учасник публічних закупівель повинен дотримуватися загальних правових, а також етично-моральних правил при задоволенні своїх інтересів.

З позиції замовника, головною метою публічних закупівель має бути не просто витрата бюджетних коштів, а забезпечення ефективності їх використання шляхом обрання кращої серед запропонованих конкурентами пропозицій, яка поєднує необхідне співвідношення якості та ціни [143].

Принцип максимальної економії та ефективності означає, що електронна система публічних закупівель створена для найвищої та вигідної економії державних коштів, через правильну організацію закупівельного процесу.

Н. Г удима розкрила принципи відкритості та прозорості, як одні з найважливіших ознак функціонування та розвитку демократичних засад у державно-владних відносинах. Науковцем визначено поняття «принципу відкритості» органів державного управління як необхідна для забезпечення їх демократизації та розвитку правила діяльність, що полягає в обов’язку цих органів забезпечити можливість вільного доступу громадян до здійснення управління державними справами шляхом як безпосереднього волевиявлення, роботи на посадах державних службовців, так і опосередковано. Крім того, розкрито зміст «принципу прозорості» діяльності органів державного управління, який полягає у встановленні цими органами засад, що забезпечують залучення громадян та інших об’єктів управління до прийняття управлінських рішень за рахунок створення і гарантування високого рівня їх обізнаності щодо змістовного та процедурного аспектів державно-управлінської діяльності [37, с. 7].

Відкритість і прозорість у процесі закупівель досягаються шляхом використання спеціальних заходів і процедур, а також складанням звітності по всіх суттєвих діях, які супроводжують проведення закупівлі. З погляду закупівельних процедур принцип відкритості й прозорості полягає в системному і вчасному наданні необхідної інформації всім зацікавленим сторонам за допомогою загальнодоступного ресурсу (друковане видання, сайт у мережі Інтернет і т. п.) [116].

Отже, принцип відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель окреслює, що всі адміністративні процедури публічних закупівель здійснюються через офіційну базу даних (Prozorro), яка є відкритою та доступною як для учасників закупівельного процесу, так і для громадськості.

Принцип недискримінації не можна назвати новим положенням законодавства України у сфері закупівель за бюджетні кошти, адже він переходить з редакції в редакцію застосовуваного законодавства. Зміст цього принципу також залишається доволі стабільним (за винятком деяких періодів, коли вітчизняним виробникам надавалися переваги в тендерах) [143].

Стаття 5 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII визначає принцип недискримінації учасників. Вітчизняні та іноземні учасники всіх форм власності та організаційно - правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю. Замовник не може встановлювати дискримінаційні вимоги до учасників [129].

Однак таке порушення законодавства про публічні закупівлі як застосування замовником дискримінаційного підходу до учасників процедури закупівлі не є поодиноким випадком. Антимонопольний комітет України визначає його як типове [143].

Принцип недискримінації учасників розкривається через рівність усіх фізичних та юридичних осіб у сфері закупівельного процесу, в разі порушення якої винні особи притягуються до відповідальності.

Однією із цілей розробки та впровадження конкурсних механізмів у сфері публічних закупівель є запобігання проявам корупції. Реалізація цього принципу здійснюється в першу чергу шляхом забезпечення підзвітності та контролю у сфері закупівель. Саме для цього передбачені порядок своєчасного оприлюднення максимально можливої кількості документів, пов’язаних із закупівлями, складання звітності, встановлюється відповідальність посадових осіб замовника за порушення законодавства у цій сфері та недопущення участі у торгах суб’єктів господарювання за вчинені ними корупційні правопорушення [116].

Принцип запобігання корупційним діям і зловживанням є провідною антикорупційною засадою, яка розкривається через публічність усіх дій у сфері закупівельного процесу та удосконалений і дієвий механізм правового регулювання на корупційні правопорушення.

Крім того, варто визначити, що законодавчо неврегульованим у сфері публічних закупівель є принцип уникнення конфлікту інтересів. З юридичної точки зору конфлікт інтересів є проявом корупції. Однак, через викривлене сприйняття більшості українських представників влади це не те, що не корупція, а навіть більше, - вони вважають конфлікт інтересів нормальним явищем, притаманним усьому світові. Через те, що в Україні серед політичних еліт давно прийнято віддавати все найкраще (посади, тендери, можливості розвитку) лише своїм близьким, сформувалася така собі ілюзія нормальності того, що в систему не допускаються люди ззовні. У свою чергу це гальмує розвиток нашої країни: як економічний, так і політичний [73].

Конфлікт інтересів, тобто суперечність між приватними та службовими інтересами як в державному, так і приватному секторах, непокоять громадськість у багатьох країнах світу. Ситуації, які спричиняють конфлікти інтересів, вже давно є окремим об’єктом антикорупційної політики в секторі державного управління. Приватний сектор протягом досить тривалого часу також висловлює стурбованість із приводу доброчесного здійснення ділових операцій, і зокрема - захисту інтересів акціонерів. Між сектором державного управління, з одного боку, та приватним і некомерційним секторами, з іншого, виникли нові форми відносин. Внаслідок цієї тенденції з’являються нові форми конфлікту інтересів, тому занепокоєність суспільства, яка дедалі зростає, примушує уряди вживати заходи для збереження доброчесності офіційного механізму прийняття рішень. Хоча конфлікт інтересів не слід ототожнювати з корупцією ipso facto (в силу власне факту), зростає розуміння того, що неадекватне врегулювання конфліктів між приватними інтересами та державними обов’язками службових осіб стає джерелом корупції. Результативна політика запобігання конфліктам інтересів не може полягати виключно в забороні службовим особам мати будь-які приватні інтереси, адже очевидно, що цей підхід навряд чи можна реалізувати. Безпосереднє завдання полягає в підтриманні доброчесності та об’єктивності офіційних політичних і адміністративних рішень і системи державного управління в цілому [88].

Відповідно до Методичних рекомендацій з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб Національного агентства з питань запобігання корупції, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов’язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов’язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести [88].

Зарубіжні науковці, зокрема Г. Петровіц, визначають, що конфлікт інтересів у сфері державних закупівель - це будь-який акт, вчинений посадовою особою, який ставить або, як видається, поставить справедливе та неупереджене управління в суттєвий конфлікт з його особистими економічними інтересами. Тобто, особисті економічні інтереси посадової особи повинні бути відокремлені від державної посади в достатній мірі, щоб не відбувся надмірний конфлікт [189].

Загалом виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, з якими можуть бути пов’язані приватні інтереси службової особи, охоплює практично весь спектр відносин. Насамперед, це стосується сфер, де у службових осіб наявні дискреційні повноваження: проведення публічних закупівель товарів, здійснення робіт та надання послуг [88].

І хоча норми Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII передбачають, що членство в тендерному комітеті або визначення уповноваженої особи (осіб) не повинно створювати конфлікт між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі, наявність якого може вплинути на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі. Уповноважена особа (особи) під час організації та проведення процедур закупівель повинна забезпечити об’єктивність та неупередженість під час процесу організації та проведення процедур закупівлі в інтересах замовника [129], порушення принципу уникнення конфлікту інтересів на практиці існує. Наприклад, міський голова Білої Церкви Геннадій Дикий, коли посів свій пост, навіть не встиг задуматися про такі поняття як репутація та честь, а одразу уклав півмільйонний договір із фірмою своєї дружини Олени. Управління ЖКГ Білоцерківської міської ради перерахувало на рахунок ПП «БУДМАРКЕТ», що належить Олені Дикій 428 тисячі 319 гривень [73].

Таким чином, в чинному законодавстві про публічні закупівлі не визначений принцип уникнення конфлікту інтересів, який є визначальним у сфері публічних закупівель та полягає у недопущенні посадовими особами органів державної влади або місцевого самоврядування здійснювати будь-які дії у процедурі закупівлі, які б пересікалися з їх особистими економічними інтересами.

Усе вищевикладене дає підстави зробити такі висновки стосовно юридичної природи та принципів функціонування системи електронних закупівель:

- публічні закупівлі - це система замовлень зі сторони органів державної влади, порядок якої встановлюється та визначається законодавством, здійснюється під контролем органів влади та громадськості з метою задоволення суспільних та економічних інтересів держави;

- електронна система публічних закупівель - це визначена законодавством інформаційно-телекомунікаційна система адміністративних процедур, які здійснюються суб’єктами закупівельного процесу, контролюються і забезпечуються органами державної влади та носять публічний характер;

- електронна система закупівель ProZorro є новітньою, удосконаленою системою інформаційно-телекомунікаційних ресурсів, що визначають порядок та умови здійснення публічних закупівель з певною специфікою та реалізуються через створення авторизованих електронних майданчиків;

- публічний характер системи електронних закупівель виражається через дотримання загальних інтересів усіх суб’єктів закупівельного процесу, громадськості та суспільства, які реалізуються через здійснення законних та вигідних закупівель, а сама процедура їх проведення є відкритою та доступною для всіх;

- принципи функціонування електронної системи публічних закупівель - це провідні засади, що виражають специфіку здійснення публічних закупівель, допомагають при вирішенні правових спорів у сфері публічних закупівель, розкривають політичну волю правової держави у сфері закупівель та визначають аспекти діяльності та забезпечення публічних закупівель в цілому, поділяючись в свою чергу на загальноправові та спеціальні, виражені у спеціалізованому законодавстві у сфері публічних закупівель;

- принципи функціонування електронної системи публічних закупівель відіграють визначальну роль у цій сфері, адже: виражають специфіку здійснення публічних закупівель; допомагають при вирішенні правових спорів у сфері публічних закупівель; розкривають політичну волю правової держави;

- принципи функціонування системи електронних закупівель варто поділити на загальноправові та спеціальні. До загальноправових слід віднести принцип верховенства права, законності, гуманізму, рівності тощо;

- принцип добросовісної конкуренції серед учасників означає, що кожен учасник публічних закупівель повинен дотримуватися загальних правових, а також етично-моральних правил при задоволенні своїх інтересів.

- принцип максимальної економії та ефективності означає, що електронна система публічних закупівель створена для найвищої та вигідної економії державних коштів через правильну організацію закупівельного процесу;

- принцип відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель окреслює, що всі адміністративні процедури публічних закупівель здійснюються через офіційну базу даних (Prozorro), яка є відкритою та доступною як для учасників закупівельного процесу, так і для громадськості;

- принцип недискримінації учасників розкривається через рівність усіх фізичних та юридичних осіб у сфері закупівельного процесу, в разі порушення якої винні особи притягуються до відповідальності;

- принцип запобігання корупційним діям і зловживанням є провідною антикорупційною засадою, яка розкривається через публічність усіх дій у сфері закупівельного процесу та удосконалений і дієвий механізм правового регулювання на корупційні правопорушення;

- в чинному законодавстві про публічні закупівлі не визначений принцип уникнення конфлікту інтересів, який є визначальним у сфері публічних закупівель та полягає у недопущенні посадовими особами органів державної влади або місцевого самоврядування здійснювати будь-які дії у процедурі закупівлі, які б пересікалися з їх особистими економічними інтересами.

Отже, адміністративно-правові аспекти юридичної природи

електронної системи закупівель полягають у низці правових чинників: 1) база даних електронної системи закупівель є системою інформаційно - телекомунікаційних ресурсів та визначається і підтримується Уповноваженим органом; 2) усі адміністративні процедури закупівельного процесу носять публічний характер; 3) функціонування електронної системи закупівель забезпечується низкою авторизованих електронних майданчиків; 4) порядок адміністративних процедур закупівельного процесу

встановлюється та визначається законодавством, здійснюється під контролем органів влади та громадськості.